Стан на момент початку реабілітації: тяжкий, за рахунок тяжких наслідків ЧМТ у вигляді виражених контрактур у всіх суглобах та інтенсивного больового синдрому (при мінімальних рухах) з вегетативними проявами, що змушувало реалізовувати  індивідуальну програму реабілітації з особливостями.

Осьовий протокол диференційованої нейрореабілітації: полімодальна нейрофункціональна стимуляція центральної та периферичної нервової системи, кінезотерапія в System 4 pro (Biodex), механотерапія, апаратна вертикалізація: Balanсе - Trainer, SET. Поступово навантаження збільшувалися, по ходу лікування проводилася корекція ІПР, була запланована та виконана операція: краніопластика, що дозволило збільшити час та інтенсивність занять: направлена ЛФК на матах, імітатор ходи. Через відсутність самостійного згинання рук у ліктьових суглобах (через контрактуру викликаною гетеротопічною осифікацією), після підготовки був прооперований, з усуненням  гетеротопії, що дозволило збільшити спектр занять з використанням рук.

Після вироблення достатньої сили м`язів постурального тонусу та координації, був  переведений акцент ІПР на вертикалізаційні навантаження, додали: ходу у стропах, потім самостійну ходу з використанням ходунків.

Проведення оперативних втручань: краніопластика та усунення гетеротопічної осифікації значно покращувало процес лікування та були ключовими точками ІПР. Кожний раз, в ранньому післяопераційному періоді проводилося відновлення реабілітаційних заходів, з виходом на максимальні навантаження.

Курс загальної реабілітації склав 15 місяців.

По завершенню лікування, спостерігається поліпшення пропріорецепціі, поліпшення роботи та зміцнення м'язів тулуба і кінцівок, поліпшення якості рухів зі збільшенням кутів згинання та розгинання у ліктьових та колінних суглобах.

Проведення оперативних втручань та проведення в ранньому періоді реабілітаційних заходів, дозволило усунути явища синдрому трепанованого черепа, та розвитку патологічних вегетативних станів. Був досягнутий косметичний ефект. Усунення гетеротопічної осифікаціі дало можливість значно збільшити спектр навантажень на плечовий пояс та руки, дало можливість їх активно використовувати у побуті, що в свою чергу покращило якість життя пацієнта.

У пацієнта з’явилася можливість самостійно пересуватися.