«Тотальна затяжна війна. Ракетний терор в тилу. Усебічне виснажливе намагання «зламати» націю. Щоденний пошук сенсів і сил, щоб боротися…
Боротися, коли ти скалічений, бо хочеш повернутися назад, не в бізнес і не в хатній затишок, а до пацанів в окопи, до своїх, бо інакше все дарма…, інакше ми втратимо країну – потужний ворог зовні і в середині… треба повертатися, бо ми закінчуємося…» (С)
Дякуємо Олександрі Матвійчук, Наталії Ящук, Альоні Максименко з Центру Громадських Свобод (CCL) - Нобелівська премія миру (2022), що відвідали поранених захисників і вислухали їх думки та переживання, розділили емоції.

Дякуємо, що занурилися в українську реальність нейрореабілітації військових з тяжкими пораненнями і ушкодженнями центральної та периферичної нервової системи, що обрали зазирнути за лаштунки відновлення тих, кого вважали приреченими до життя у візку.
Цих хлопців Ви не зустріли б ніколи в медійних розпіарених чи рекламних проектах, або ж світлі софітів «шоу доброчинності», ні – спочатку їх не видно, бо світло палат інтенсивної терапії не пробивається у соціум, а потім, їх не видно бо вони знову на фронті.
Символічно, напевно, що і сама зустріч сьогодні , в основному, відбувалася в сховищі - під час повітряної тривоги!

Хтось купує дрони, хтось одяг, хтось пікапи – все для перемоги.
Ми ж, відновлюємо і повертаємо в стрій воїнів, - найцінніше – людей.